12 лютого пройшов традиційний шкільний захід під назвою «Ти – вічний біль Афганістан».

15 лютого 1989р. закінчилася болюча десятилітня кровопролитна афганська війна. З того часу минуло 28 років, але ми її будемо пам’ятати і забути нікому не дамо, бо через Афганістан пройшло більше 160 тисяч українських військових. Війна – це завжди прокляття, невиправдана жорстокість, непоправне найстрашніше горе в світі. Одна людина загине – трагедія, а то тисячі: 15 тисяч наших солдат загинуло, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон. Ми з сумом та шаною згадуємо полеглих, з вдячністю говоримо й про тих, хто пережив страшну афганську війну й назад повернувся живим.

Сини, сини, наші соколи, хіба для війни вас народили матері? Вони вас плекали, щоб жили щасливо, чесно працювали на своїй землі, кохали…

А сини ніби у відповідь: «Мамо, простіть. Я не хотів і не думав повертатися додому чорною стрічкою на своєму портреті» (розкривати цинкові домовини не дозволялось).

Ті, хто повернувся живими з чужої страшної афганської війни, до цього часу в строю. Вони там, де найважче, найскладніше, на передовій, зараз – на Сході України, де наші військові ціною власного життя відстоюють незалежність, державну територіальну цілісність і єдність України. Зберігши дух афганський, бойовий, вони в АТО зі зброєю в руках поруч з молодими дають гідну відсіч ворогу. Скільки їх полягло, скільки покалічено! Перерахувати важко. І від цього тяжко, болісно на серці», – ці проникливі слова торкалися сердець усіх присутніх. Пам’ять всіх загиблих героїв учасники зустрічі вшанували хвилиною мовчання.

Перед присутніми виступили учні 8-Б класу та запросили до слова почесного гостя. Седих Сергій Федорович розповів про свої бойові дороги, про друзів- однополчан, з якими пліч-о-пліч довелося пройти через горнило чужої афганської війни, Про те, що пережили наші славні воїни-афганці, воїни-інтернаціоналісти ми не маємо права забувати, і не дозволимо забути іншим…

Ліза Волошко, 8-Б